Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77

В Угорщині видали сенсаційну книгу про Шандора Петефі / ФОТО

У ній йдеться про те, що поет не загинув під час визвольної революції 1848-49 років, а був вивезений в Сибір.

Автор видання кандидат історичних наук Олексій Тіваненко, який багато років поспіль займається дослідженням життєвого і творчого шляху поета, стверджує, що той не загинув в роки угорської революції 1848-49 рр., а ще 7 років мешкав у Сибірі, куди його важко пораненим вивезли росіяни ( Визвольну боротьбу угорського народу проти тиранії Габсбургів придушили саме царські війська Росії – австрійські зробити це не зуміли. Ред.).
Переклад книги  з російської на угорську здійснив наш земляк, уродженець Берегова, колишній працівник районної газети, а відтак заступник голови райради, нині очільник кураторіуму благодійного фонду “За Берегсас” Арпад Далмай.
У широких верствах Угорщини давно живе версія, що Петефі не загинув 31 липня 1849 року в шегешварських зіткненнях, а важко пораненим потрапив у російський полон і був відправлений в Сибір. У книзі йдеться, що тут він прожив ще сім років і помер у травні 1856 року. Поховали його на цвинтарі в Баргузині, за Байкалом.
У 1989 році одна з угорських експедицій знайшла могилу Петефі, а неподалік і поховання декабриста М.Кюхельбекера. Проте Академія наук Угорщини по-нині не визнає, що то були останки поета. Незважаючи на те, що це довели два відомі американські та авторитетні радянський і угорський антропологи. Не взяли до уваги також проведені в Чехії та Китаї експертизи ДНК.
Книга Олексія Тіваненка розповідає про сибірський відрізок життя Петефі: у ній надруковані спогади потомків про перебування поета в Бурятії, кілька приписуваних йому російських віршів, поема бурятської поетеси про угорського революціонера, тодішні офіційні документи службовців російської імперії тощо. Йдеться і про нащадків Шандора Петефі – у нього ніби народились два сини від різних жінок: від невідомої бурятки Петро і Олександр від співмешканки Ганни Кузнєцової.
“Російський слід” відомого угорського поета “започаткував” закарпатський краєзнавець з Мукачева Василь Пагиря, що нещодавно відійшов у Вічність. Власне, він знайшов у русинській газеті 1940 року замітку про знаходження Петефі в Сибірі. Потім невтомний дослідник опублікував цілу серію статтей про це в обласній газеті “Молодь Закарпаття”. З тих пір у пошук доказів даної версії включились інші науковці, журналісти.

Угорський переклад книги Олексія Тіваненка “Таємничий полонений”  Сибіру. Шандор Петефі в Баргузині” в рамках Днів угорської культури презентували в Матесалці. В галереї “Дейнеш” місцевого Центру культури, як кажуть, яблуку було ніде впасти, стільки прийшли сюди бажаючих почути “сибірську” версію життя поета, яка ще й сьогодні табу для поширення.
Присутніх вітав голова Товариства ім.Верешмарті, поет Андраш Олаг. Очільник Комісі Петефі Всесвітнього союзу угорців (ВСУ) Шандор Фукс представив окремі докази перебування поета в Бурятії, поділився враженнями від минулорічної експедиції ВСУ в Баргузин. Арпад Далмай розповів про певні труднощі в перекладі книги, зокрема офіційних документів того часу, приписуваних Петефі російськомовних віршів тощо.
Кому пощастило, зумів придбати по екземпляру книги Олексія Тіваненка – решта примірників уже розійшлися: видання користується неабиякою популярністю в Угорщині. Шандор Фукс заспокоїв присутніх: готується до друку перевидання твору, на цей раз більшим тиражем.

У ній йдеться про те, що поет не загинув під час визвольної революції 1848-49 років, а був вивезений в Сибір.

Автор видання кандидат історичних наук Олексій Тіваненко, який багато років поспіль займається дослідженням життєвого і творчого шляху поета, стверджує, що той не загинув в роки угорської революції 1848-49 рр., а ще 7 років мешкав у Сибірі, куди його важко пораненим вивезли росіяни ( Визвольну боротьбу угорського народу проти тиранії Габсбургів придушили саме царські війська Росії – австрійські зробити це не зуміли. Ред.).
Переклад книги  з російської на угорську здійснив наш земляк, уродженець Берегова, колишній працівник районної газети, а відтак заступник голови райради, нині очільник кураторіуму благодійного фонду “За Берегсас” Арпад Далмай.
У широких верствах Угорщини давно живе версія, що Петефі не загинув 31 липня 1849 року в шегешварських зіткненнях, а важко пораненим потрапив у російський полон і був відправлений в Сибір. У книзі йдеться, що тут він прожив ще сім років і помер у травні 1856 року. Поховали його на цвинтарі в Баргузині, за Байкалом.
У 1989 році одна з угорських експедицій знайшла могилу Петефі, а неподалік і поховання декабриста М.Кюхельбекера. Проте Академія наук Угорщини по-нині не визнає, що то були останки поета. Незважаючи на те, що це довели два відомі американські та авторитетні радянський і угорський антропологи. Не взяли до уваги також проведені в Чехії та Китаї експертизи ДНК.
Книга Олексія Тіваненка розповідає про сибірський відрізок життя Петефі: у ній надруковані спогади потомків про перебування поета в Бурятії, кілька приписуваних йому російських віршів, поема бурятської поетеси про угорського революціонера, тодішні офіційні документи службовців російської імперії тощо. Йдеться і про нащадків Шандора Петефі – у нього ніби народились два сини від різних жінок: від невідомої бурятки Петро і Олександр від співмешканки Ганни Кузнєцової.
“Російський слід” відомого угорського поета “започаткував” закарпатський краєзнавець з Мукачева Василь Пагиря, що нещодавно відійшов у Вічність. Власне, він знайшов у русинській газеті 1940 року замітку про знаходження Петефі в Сибірі. Потім невтомний дослідник опублікував цілу серію статтей про це в обласній газеті “Молодь Закарпаття”. З тих пір у пошук доказів даної версії включились інші науковці, журналісти.

Угорський переклад книги Олексія Тіваненка “Таємничий полонений”  Сибіру. Шандор Петефі в Баргузині” в рамках Днів угорської культури презентували в Матесалці. В галереї “Дейнеш” місцевого Центру культури, як кажуть, яблуку було ніде впасти, стільки прийшли сюди бажаючих почути “сибірську” версію життя поета, яка ще й сьогодні табу для поширення.
Присутніх вітав голова Товариства ім.Верешмарті, поет Андраш Олаг. Очільник Комісі Петефі Всесвітнього союзу угорців (ВСУ) Шандор Фукс представив окремі докази перебування поета в Бурятії, поділився враженнями від минулорічної експедиції ВСУ в Баргузин. Арпад Далмай розповів про певні труднощі в перекладі книги, зокрема офіційних документів того часу, приписуваних Петефі російськомовних віршів тощо.
Кому пощастило, зумів придбати по екземпляру книги Олексія Тіваненка – решта примірників уже розійшлися: видання користується неабиякою популярністю в Угорщині. Шандор Фукс заспокоїв присутніх: готується до друку перевидання твору, на цей раз більшим тиражем.




ІНШІ НОВИНИ

Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Береговому

вологість:

тиск:

вітер: